НУБиП

Навчання в ННІ ЛіСП (Лісове господарство) стало для мене одним із найбільших розчарувань. За красивими словами про якісну освіту, сучасний підхід та підготовку фахівців ховається система, яка, на мою думку, давно застрягла десь у минулому столітті.

Найбільша проблема – це ставлення до студентів. Значна частина викладачів поводиться так, ніби студенти їм щось винні. Зверхність, хамство, грубість і постійне бажання показати свою владу тут сприймаються як норма. Замість того щоб пояснити матеріал або допомогти розібратися в проблемі, часто можна почути лише критику, сарказм або повчання.

Окрема історія – практика. Коли вступаєш на лісове господарство, думаєш, що будеш працювати в лісі, вивчати технології лісового господарства, набувати реальних професійних навичок. Насправді ж дуже часто студентів використовують як безкоштовну робочу силу. Фарбування парканів, сапання розсадників, косіння трави мотокосами, прибирання територій – ось чим нерідко доводиться займатися замість повноцінної фахової практики. Складається враження, що студент потрібен не для навчання, а для того, щоб виконувати роботу, за яку іншим людям довелося б платити зарплату.

Організація навчального процесу взагалі заслуговує окремої критики. Лекції, практичні заняття, модулі, заліки та іспити можуть накладатися один на одного. У багатьох університетах студентам дають час підготуватися до іспитів, а тут інколи складається враження, що головна мета – максимально ускладнити життя студенту. Ти одночасно маєш бути на парах, готуватися до іспиту та складати його. Логіки в цьому немає жодної.

Аудиторії виглядають сумно. Старі меблі, обдерті столи та стільці, холод взимку, сирість у приміщеннях. Деякі кабінети справляють враження, ніби в них нічого не змінювалося десятиліттями. Важко повірити, що це заклад вищої освіти у XXI столітті.

Ще більше розчарування починається на четвертому курсі під час написання бакалаврської роботи. Допомога наукового керівника часто існує лише на словах. Роботу пишеш фактично сам. Коли надсилаєш розділи, презентацію та доповідь на перевірку, тобі кажуть, що все нормально. Але потім приходить передзахист, і на тебе виливають потік критики за те, що раніше було погоджено і затверджено. При цьому ніхто не ставить питання до наукового керівника, який усе це перевіряв. Винним автоматично стає студент.

Складається враження, що головне завдання деяких викладачів на передзахисті – не допомогти, а принизити. Замість конструктивних порад студент отримує купу негативу, після якого виникає лише одне бажання – якнайшвидше закінчити цей заклад і більше ніколи сюди не повертатися.

Окремо хочеться згадати атмосферу постійного страху та залежності від настрою викладача. Оцінювання нерідко виглядає суб’єктивним. Для одних студентів можуть діяти одні правила, для інших – зовсім інші. Через це виникає відчуття несправедливості та безсилля.

За чотири роки навчання я дійшов висновку, що реальних знань тут можна отримати набагато менше, ніж обіцяють під час вс

Відгук про НУБіП (деканат 6-го корпусу, факультет землевпорядкування)

Враження від роботи деканату 6-го корпусу факультету землевпорядкування вкрай негативні. Ставлення до студентів можна охарактеризувати як зневажливе і хамське.

Будь-які проблеми студентів ігноруються, реакції на звернення практично немає. Я не перший раз приходжу з питанням і змушена чекати по півдня, а то й весь день, без жодного результату. Коли намагаєшся подати заяву або вирішити питання, постійно чуєш: «зайняті, почекай» або «прийди пізніше». В результаті студенти змушені проводити біля дверей деканату півдня, а наприкінці робочого дня отримують показове «непомічання». Якщо наважишся запитати, коли приймуть, відповідь у стилі: «хочеш — чекай, хочеш — ні, може буду через півтори години», ще й з недоброзичливим виразом обличчя.

Виникає враження, що студенти для них — це не люди, які потребують допомоги, а «ждуни» чи «хатіко», що повинні сидіти біля дверей і благати про увагу. При цьому декан дозволяє собі натяки, що студент «тупий», і замість вирішення проблем демонструє зверхнє ставлення. Навіть відповіді на повідомлення приходять тільки тоді, коли звертаєшся мало не з улесливим тоном.

Загалом, робота деканату 6-го корпусу факультету землевпорядкування — це приклад повної байдужості та неповаги до студентів.

На факультеті конструювання і дизайну є працівник Кормаченко Олександр Олексійович. Який в свою чергу протягом свого неадекватного життя багато разів притягався до адміністративної відповідальності за статтею Насильство в сім''ї. Наразі поліція на нього викликалася як в Києві, так і в Миргороді за побиття членів сім''ї. Для вашої безпечної роботи та репутації закладу, якщо це важливо, він працює поруч з дітьми-студентами, зробіть запроси на Кормаченко Олександра Олексійовича в Миргородський відділ поліції та в Києві Печерський відділ , проведіть перевірку цієї особи.